Вічний Майстер краєвиди пише
барвами небесної краси,
і вона у тихих вербах дише,
дишуть нею води і ліси.
Дух любови пшениці колише,
тихо вранці зрошує жита.
Захід сонця в ту країну кличе,
де домівка батьківська свята.
До осель небесної Вітчизни
спалахом єдиного мазка
прокладає шлях ясний і чистий
владна й творча Батькова рука.
Хоч мені про Нього люди в світі
не говорять у лихі часи -
Вічний Майстер пише краєвиди
Словом невимовної краси.
Комментарий автора: Є російськомовна пісня "Пишутся прекрасные пейзажи..." Пропонований україномовний вірш - її відповідник для україномовних християн.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чудово. До речі оригінал написаний Вірою Кушнір. Я дуже люблю її поезію. Вона й сама людина дуже неординарна. Уже за 80, а зберегла світлий, живий розум і щиру віру в Бога. В минулому році, у Сакраменто проходив її творчий вечір - тож довелося побачити і почути її. Дуже вразило, наскільки відповідально вона ставиться до своїх слів і наскільки боїться, щоб ніяка слава не пристала до неї.
Публицистика : Не умру, но буду жить и возвещать дела Господние - Николай Николаевич Вдумайтесь в это место из Писания: «Ибо кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда приидет во славе Своей и Отца и святых Ангелов». (Лук.9:26)
Они не стыдятся с ума сходить, то почему мы должны стесняться говорить о нашем славном Господе и спасении?
